Дислексія – це розлад, що характеризується порушенням розвитку навички читання. В відношенні дислексії ще вживають термін “неочікуванні труднощі в читанні”. Неочікуванні вони, тому що при цьому у дитини відсутні будь які порушення інтелекту.

При дислексії порушується фонологічний компонент мовлення, що відповідає за розпізнавання окремих звуків в мовленні. Вважається, що при дислексії порушується розуміння того, що слова можна розбивати на менші частини – фонеми. Тому коли така людина читає, їй важко співставити букву і відповідний звук.

Велику роль в розвитку проблем з читанням відіграє порушення механізмів концентрації уваги. Приблизно у 40% дітей з дислексією також діагностують синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ).

Запідозрити дислексію варто якщо:

  • У батьків були проблеми з навчанням читанню (Якщо у одного з батьків є дислексія, є 50% шанс, що дитина теж буде мати цей розлад)
  • Дитина пізно почала говорити, і вона не вивчила букви в дитячому садочку.
  • До закінчення першого класу дитина не може читати слова та має проблеми з письмом.
  • Дитині важко читати вголос. Читає повільно, робить багато помилок, вона намагається вгадувати слова.
  • Дитині важко назвати предмет що намальований на малюнку, але вона легко обирає малюнок з предметом, назву якого їй говорять.
  • Дитна уникає читання, а особливо читання вголос.

Педіатру, для скринінгу на дислексію достатньо просто попросити дитину читати вголос книжку, що відповідає її віку (можна попросити принести книжку з дому).

Для остаточної постановки діагнозу необхідно виключити всі інші причини які можуть заважати дитині навчитися читати.

Для цього проводять наступні обстеження:

  • Анамнез, і огляд – визначають чи може ще щось бути причиною розладу. Оцінюють фактори ризику, навичку читання, інтелект, інші показники розвитку дитини.
  • Діагностика супутньої патології – обов’язково визначають чи є у дитини СДУГ (синдром гіперактивності і дефіциту уваги), та інша коморбідна патологія.
  • Перевіряють зір і слух
  • Далі в залежності від того що дають данні анамнезу і огляду, за потребою проводяться ЕЕГ, МРТ, лабораторні, генетичні дослідження…

Для постановки діагнозу обов’язковими є наступні складові:

  • Проблеми з читанням
  • Збережений інтелект!!!
  • Відсутність іншої патології, що може бути причиною порушення.

Лікування дислексії – це корекційна робота. Згідно інформації на UpToDate, американці з 1930 років використовують різні варіації підходу Orton-Gillingham. Для цього підходу на данний момент є найбільша доказова база. Які методики розповсюджені у нас я не знаю, принаймні поки що. Тому не можу нічого сказати ні з приводу їх назв ні їх ефективносі. Тому якщо хтось може доповнити цю частину посту в коментарях, буду вдячний)

Проте, як не називалася б методика, є загальні принципи. Корекція повинна відбуватися відразу в декількох напрямках. Вчити лише чомусь одному – це не правильно, і менш ефективно.

Напрямки корекції:

  • Дитину повинні навчити розпізнавати фонеми, звуки в словах. Тут застосовують різні варіації вправ – знаходити однакові звуки в різних словах, рахувати звуки, читати слово без першого / останнього звуку, і так далі.
  • Повинні навчити пов’язувати букву зі звуком
  • Тренують швидкість читання. Найкраще тренування – це більше практики читання вголос. Хоча, теж існують різні варіації вправ
  • Розширення словникового запасу
  • Усвідомлення того що дитина читає. Дитині ставлять питання по тексту, просять її пересказати прочитане і так далі…

Інтенсивність такої корекційної роботи, звісно, залежить від важкості. Але в середньому рекомендують 3-5 занять на тиждень по 30-60 хвилин. В маленьких группах.

Також важливо максимально пристосовувати навколишнє середовище для людей з дислексією. Сюди входить: використання аудіокниг, особливі умови на екзаменах, відеозаписи лекцій, конспекти лекцій підготовані викладачами, допомога тьюторів, використання софту для перевірки правопису, зниження вимог до вивчення іноземної мови.

Різні оптометричні тренування, медикаментозна терапія для порушень вестибулярного апарату, хіропрактика, дієти, спеціальні шрифти – в дослідженнях були визнані не ефективними.

Медикаментозно лікується лише супутня патологія, найчастіше це СДУГ. Не весі діти з СДУГ потребують медикаментозного лікування. Повинні бути показання для цього. Рішення щодо застосування медикаментів приймає лікар разом з батьками. Це залежить як від важкості симптомів, так і від здатності\мотивації батьків та дитини коригувати цю патологію не медикаментозними методами.

Навколо дислексії існує безліч міфів та хибних уявлень. Вони призводять до стигматизації та заважають дітям отримувати правильне лікування. Про найбільш поширені з них читайте тут -> Міфи про дислексію

Джерела:

  • Nelson Textbook of Pediatrics, 2-Volume Set, 20th Edition, Chapter 34. Dyslexia, p.205-206
  • https://www.uptodate.com/contents/reading-difficulty-in-children-clinical-features-and-evaluation
  • https://www.uptodate.com/contents/reading-difficulty-in-children-interventions


Tags:

Всі матеріали сайту є інтелектуальною власністю автора. Викроистання матеріалів сайту дозволено лише за умови посилання на джерело. (гіперпосилання для інтернет-ресурсів)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *