Міжнародна протиепілептична ліга (ILAE) та Міжнародне бюро епілепсії (IBE) визначають епілепсію як неврологічний розлад, що характеризується стійкою схильністю до генерації епілептичних судом а також біологічними, когнітивними, психологічними та соціальними наслідками цього стану.

За даними ВООЗ, поширеність епілепсії складає 4-10 випадків на 1000 людей. Щороку епілепсія діагностується у близько 2,4 мільйонів людей, а в усьому світі на ці розлади хворіє близько 50 мільйонів людей.

І хоча основною ознакою епілепсії є судомні напади, цей стан зачіпає багато інших сфер життя людини. Епілепсія складає 0,6% від глобального тягаря хвороб (global burden of disease) та несе за собою значні економічні наслідки у вигляді високих витрат з боку системи охорони здоров’я, передчасної смерті та втрати працездатності. А стигматизація та висока частота коморбідних розладів не лише значно знижують якість життя людей з епілепсією, але й негативно впливають на комплаєнс, та підвищують ризики порушення режиму прийому протисудомної терапії.

Так, супутні психічні розлади виявляють приблизно у 20-30% пацієнтів з епілепсією. Епілептичні напади в анамнезі значно підвищують ризик виникнення депресії, розладів настрою та психозів. При цьому, вважається, що психічні захворювання та епілепсія мають двосторонній зв’язок – епілепсія підвищує шанс розвитку психічного захворювання, і навпаки.

Психопатологічна симптоматика, що виникає у людей з епілепсією, можна розділити на наступні групи:

  • Не пов’язана з судомами, та спостерігається в міжсудомний період (інтраіктальна).
  • Пов’язана з судомами, та виникає до, під час або після судомного нападу (периіктальна, параіктальна)
  • Ятрогенна – виникає як побічна реакція на прийом протиепілептичних препаратів або є результатом хірургічного втручання.

Інтраіктальна психопатологічна симптоматика спостерігається в період між нападами та є ознакою розладу психіки та поведінки. Найчастіше у хворих з епілепсією виникає депресивний або тривожний розлад (30-35%), СДУГ (30-35%), психотичний розлад (7-10%), суїцидальні думки (25%).

Проте, симптоми що пов’язані з епілептичним нападом та виникають безпосередньо до, під час, або після нього, як правило, не є ознакою самостійного захворювання. Така психопатологічна симптоматика викликана епілептичними нападами, а тому не реагує на медикаментозну терапію (крім психотичних станів) та зникає лише з досягненням контролю над судомними нападами.

До цієї групи відносять:

  • Периіктальні епізоди – найчастіше проявляються у вигляді дисфоричного синдрому, та виникають від декількох годин, та до трьох днів перед судомним нападом. Після завершення нападу дисфоричний синдром поступово зникає, проте його ознаки можуть зберігатися ще протягом кількох діб. Найбільш виражена симптоматика спостерігається в останні 24 години перед нападом.
  • Постіктальні епізоди – виникають після судомного нападу, та характеризуються наявністю “світлого проміжку”, який триває від кількох годин до 7 днів. Найчастіше проявляються у вигляді ознак депресії – 45%, тривоги – 45% або суїцидальних думок та намірів – 13%.
  • Іктальні симптоми – епілептичні еквіваленти, найчастіше у вигляді страху або паніки (60%), чи у вигляді симптомів депресії. Їх часто помилково діагностують як панічний розлад.

До останньої групи відносять ятрогенну психопатологічну симптоматику. Вона може бути зумовлена як використанням протисудомних лікарських засобів, так і хірургічним втручанням. Ятрогенії найчастіше нагадують одне з наступних захворювань: депресію, тривожний розлад, СДУГ, психотичний розлад.

Виникають ці симптоми, як правило, у наступних категорій пацієнтів:

  • пацієнти з розладами психіки та поведінки в особистому або сімейному анамнезі;
  • пацієнти, що отримують протиепілептичні препарати з відомими негативними психотропними властивостями;
  • пацієнти які припинили прийом протиепілептичних препаратів з анксіолітичними або стабілізуючими настрій властивостями;
  • пацієнти які отримують психотропні препарати для контролю психічного захворювання, та почали отримувати протиепілептичні препарати які можуть індукувати активність ензимів.

Поганий контроль коморбідних психічних розладів не лише знижує якість життя пацієнтів з епілепсією, але й підвищує шанс суїциду та передчасної смерті. Психічні розлади знижують комплаєнс та підвищують ризик нерегулярного прийому або відмови від протиепілептичної терапії, а у дітей ще й значно впливають на шкільну успішність та соціальне життя.

Підбір протиепілептичної терапії повинен базуватися як на ефективності відносно типу судом та епілептичного синдрому та особливостях побічних реакцій, так і на можливому терапевтичному або ятрогенному впливі на коморбідні психічні захворювання. В той же час, лікування коморбідного психічного розладу повинно враховувати потенційний вплив на епілепсію.

Також важливо пам’ятати, що епілепсія та психічні розлади мають двосторонній зв’язок. А тому судоми, що виникають під час прийому психотропних препаратів, не завжди є наслідком їх побічної дії, а можуть виникати як коморбідний стан в результаті природного перебігу хвороби, і не завжди повинні бути підставою для відміни психотропних препаратів.

Джерела:

– https://emedicine.medscape.com/article/1186336-overview
– http://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/epilepsy
– Management of psychiatric and neurological comorbidities in epilepsy – https://www.nature.com/articles/nrneurol.2015.243



Всі матеріали сайту є інтелектуальною власністю автора. Викроистання матеріалів сайту дозволено лише за умови посилання на джерело. (гіперпосилання для інтернет-ресурсів)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *