Сьогодні, 14 листопада, відзначається Всесвітній день боротьби з діабетом. За оцінками ВООЗ, у світі на діабет хворіє близько 451 мільйони людей; а це приблизно кожен одинадцятий житель Землі. Це захворювання займає сьоме місце серед основних причин смерті, а кожні 6 секунд від діабету на планеті помирає один хворий.

Діабет негативно впливає не лише на фізичне, але й на психічне здоров’я людини, та часто є причиною розвитку супутніх психічних розладів. Так, люди які живуть з діабетом, мають вищі ризики розвитку депресії, тривоги та розладів харчової поведінки.

Внаслідок негативного впливу на прихильність до лікування, значно підвищується ризик розвитку коротко- та довгострокових ускладнень діабету. Це призводить до зниження розумових здібностей, зниження якості життя, передчасної смерті.

Відсутність своєчасної діагностики та лікування коморбідних психічних захворювань також негативно впливає на систему охорони здоров’я, адже призводить до значного збільшення витрат, необхідних для лікування одного пацієнта.

Найбільш вагоме значення серед коморбідних діабету психічних розладів має депресія. Так, серед людей з діабетом, великий депресивний розлад зустрічається в 2-3 рази частіше, ніж серед людей без діабету.

Вважається, що між цими захворюваннями існує двосторонній зв’язок. Обидва захворювання мають спільні біологічні та поведінкові механізми: активацію гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової вісі, вплив хронічного запалення, порушення сну, пасивний спосіб життя, погане харчування та фактори ризику навколишнього середовища.

У порівнянні із загальною популяцією, тривожні розлади виникають на 20% частіше. Симптоми тривоги часто можуть виникати під час ін’єкцій та процедур забору крові, що значно ускладнює контроль діабету. А тривога, спровокована страхом гіпоглікемії, часто змушує пацієнтів тримати рівень цукру дещо вище цільових показників.

Серед жінок з діабетом, не рідкістю є і порушення харчової поведінки. Так, цей розлад спостерігаються у 31-40% жінок у віці від 15 до 30 років (проте, ці дані релевантні лише для діабету 1 типу).

Такі пацієнтки часто вдаються до переїдання, або ж навпаки порушують дієту та режим прийому інсуліну щоб контролювати вагу свого тіла. Для них характерний гірший глікемічний контроль, вищі рівні госпіталізації та передчасної смерті, а також підвищена частота розвитку ретино- та нейропатій.

У значної частини людей з діабетом (у 45% осіб з діабетом 2 типу) розвивається діабетичний дистрес. Цей стан часто нагадує великий депресивний розлад; проте, не повністю відповідає діагностичним критеріям останнього.

Характеризується діабетичний дистрес відчуттями стресу, вини, та заперечення. Такі симптоми, як правило, виникають внаслідок труднощів, що супроводжують життя людей з діабетом. Головним чином – внаслідок потреби суттєво змінити стиль життя для досягнення контролю над захворюванням.

Даний розлад також є предиктором поганого глікемічного контролю та незадовільного перебігу захворювання.

Не дивлячись на значні негативні наслідки, пов’язані з порушенням психічного здоров`я, за даними ЦКЗ США, лише 25-50% пацієнтів з коморбідними психічними захворюваннями отримують необхідну допомогу. Тому психологічна підтримка є невід’ємною частиною лікувального процесу; а спеціалісти з психічного здоров’я та соціальні працівники повинні обов’язково входити до складу команди, що надає допомогу людям з діабетом.

Особливу увагу слід звертати на наявність симптомів депресії. Знижений настрій, постійна втома, втрата цікавості до речей, що приносили задоволення раніше, почуття безнадійності, вини, суїцидальні думки або наміри – всі ці симптоми можуть тривалий час ігноруватися хворим та залишатися поза увагою лікаря.

Американська діабетична асоціація рекомендує щорічне проведення скринінгу на наявність симптомів депресії. Позапланово скринінг варто також провести у випадку виявлення ускладнень діабету, зміні клінічного перебігу захворювання, а також у разі значних змін в життєвих обставинах пацієнта.

Для проведення скринінгу можна використовувати як стандартний опитувальник PHQ-9, так і інші методики. Деякі автори рекомендують використовувати більш простий підхід – виявляти пацієнтів з групи ризику за допомогою наступних запитань (PHQ-2):

  1. Впродовж останнього місяця, чи часто ви помічали відсутність інтересу або задоволення від речей, які зазвичай вас цікавили або приносили вам задоволення?
  2. Впродовж останнього місяця, чи часто у вас був знижений настрій, туга або почуття безнадійності?

У випадку позитивної відповіді на одне з цих питань пацієнт повинен пройти більш детальне обстеження та, за необхідності, отримати відповідне лікування.

При виникненні підозри на депресію, варто пам’ятати що деякі симптоми можуть бути викликані рівнем цукру в крові або іншими супутніми захворюваннями. Наприклад, пацієнти з частими гіпоглікеміями можуть відчувати надмірну сонливість, слабкість та труднощі з концентрацією. Тому обов’язково необхідно співставляти наявні симптоми з рівнем цукру в крові; а також обов’язково виключати інші поширені коморбідні захворювання – патологію щитовидної залози, обструктивне апное уві сні, гіповітаміноз.

Діабетичний дистрес може бути оцінений за допомогою шкали Problem Areas in Diabetes Survey (PAID) – https://goo.gl/uDXbCX, або її коротшої версії – PAID-5 – https://goo.gl/kUN1g9

Таким чином, психологічна підтримка хворого та його сім’ї та вчасне виявлення і лікування психічних розладів є важливим компонентом лікування діабету. Психічне здоров’я не лише суттєвим чином впливає на якість життя хворого, але й є предиктором перебігу основного захворювання. Тому залучення до надання допомоги таким людям мультидисциплінарної команди, зокрема, психологів, а за потреби і лікарів-психіатрів, здатне значно покращити перебіг діабету та зменшити його тягар на державному рівні.

Джерела:



Всі матеріали сайту є інтелектуальною власністю автора. Викроистання матеріалів сайту дозволено лише за умови посилання на джерело. (гіперпосилання для інтернет-ресурсів)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *