Стрімке зростання поширеності розладів спектру аутизму не може не викликати занепокоєння. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, цей стан зустрічається з частотою 1 на 160 дітей; а відповідно до даних американського CDC, за останні 14 років поширеність розладів спектру аутизму зросла приблизно в 3 рази (з 1 на 166 дітей у 2004 – до 1 на 56 у 2018).

В Україні офіційні показники значно нижчі. Центр медичної статистики МОЗ України у 2017 році зареєстрував поширеність розладів спектру аутизму на рівні 18,0 на 100 тис. (тобто, 1 на 5558 дітей). А за останні чотири роки поширеність аутизму в Україні зросла приблизно в 2 рази (з 8,5 на 100 тис. – у 2013 році).

Таке зростання поширеності пов’язують у першу чергу з поліпшенням діагностики, розширенням критеріїв для встановлення діагнозу та кращою обізнаністю фахівців та населення щодо цього розладу, біологічні фактори у розвитку якого відіграють значну роль. Серед таких умов старший вік батьків та недоношеність дитини є одними з тих, що відзначають найчастіше.

Сьогодні аутизм – це “термін-парасолька”, який об’єднує спектр порушень з різними характеристиками та тяжкістю проявів. Такий погляд на цю патологію був відображений у 2013 році в класифікації DSM-V та знайшов своє відображення в МКХ-11.

У все ще чинній на сьогодні МКХ-10 дитячий аутизм (F84.0) знаходиться в категорії загальних (первазивних) порушень розвитку. Разом з ним до цієї категорії входить ще 7 розладів: атиповий аутизм (F84.1), синдром Ретта (F84.2), інші дезінтегративні розлади дитячого віку (F84.3), гіперактивний розлад асоційований з розумовою відсталістю та стереотипними рухами (F84.4), синдром Аспергера (F84.5), інші загальні порушення розвитку (F84.8) та загальне порушення розвитку, неуточнене (F84.9).

У новому перегляді МКХ всі загальні порушення розвитку об’єднали в один, більш ширший, діагноз – розлад аутистичного спектру (6A02) – та розмістили його в новоствореному розділі Neurodevelopmental disorders.

Варто зауважити, МКХ-11 надає можливість уточнити діагноз закодувавши наявність порушення розвитку інтелекту та функції мовлення. Наприклад, шифр 6A02.2 відповідає розладу спектру аутизму без порушення розумового розвитку та з порушенням функції мовлення.

І хоч МКХ-11 значною мірою наслідує DSM-V, американська класифікація дає значно ширші можливості для уточнення діагнозу аутизму. Американська академія психіатрії пропонує уточнювати діагноз не лише відносно наявності порушення розвитку інтелекту та мовлення, але й оцінювати ступінь важкості, відповідно до потреб пацієнта у сторонній допомозі.

DSM-V також передбачає використання додаткових шифрів для уточнення супутніх психічних та поведінкових розладів; наявних медичних, генетичних станів та факторів навколишнього середовища, що призводять до виникнення симптоматики аутизму (наприклад, синдром ламкої Х-хромосоми, фетальний алкогольний синдром, епілепсія тощо)

Для встановлення діагнозу РАС, згідно з МКХ-11, симптоматика пацієнта повинна оцінюватись в межах двох груп симптомів:

  • труднощі в ініціації та підтриманні соціальної комунікації та соціальної взаємодії;
  • обмежені інтереси та стереотипна поведінка.

Чинна версія класифікації виділяє ще й третю групу симптомів – порушення мовлення.

Окрім того, до критеріїв діагностики відносять:

  • типовість виникнення в ранньому віці, хоча симптоми можуть не проявлятися повністю до більш пізнього віку, коли соціальні потреби виявлять лімітовані можливості;
  • дефіцити викликають порушення в особистому, соціальному житті, порушення взаємодії між членами сім’ї, освіті, професії та інших важливих сферах життя.

На відміну від МКХ-10, нова версія класифікації дозволяє встановлювати діагноз РАС спільно з іншими станами, такими як СДУГ або тривожними розладами.

Варто зауважити, що діагноз “Розлад спектру аутизму” може встановлюється незалежно від віку людини та не повинен “зніматися” або змінюватися на інший, просто за фактом досягнення повноліття.

Неприпустимою є практика заміни такого діагнозу на олігофренію чи шизофренію, з метою спрощення отримання статусу особи з інвалідністю.

Вилікувати аутизм неможливо. А тому, метою терапії є досягнення максимального рівня функціонування, незалежності такої людини та максимальної якості її життя. А чим раніше встановлено діагноз та розпочато корекцію, тим більше шансів отримати бажані результати.

Існують різноманітні програми та методики для лікування розладів спектру аутизму. Проте, остаточна програма реабілітації повинна розроблятися індивідуально під конкретну дитину, враховувати її потреби та вихідний рівень; а також повинна включати методики для корекції поведінки, мови та різноманітні педагогічні втручання.

На сьогодні найпотужнішою доказовою базою володіє ABA-терапія та її різновиди, а також раннє інтенсивне втручання. Детальний огляд доказової бази для різних видів терапій можна переглянути за посиланням (англійською) – https://goo.gl/4WX6Jg

На UpToDate рекомендують будь-яку реабілітаційну методику оцінювати за рядом критеріїв, що були визначені в ході аналізу великої кількості наукових досліджень. Методика, що відповідає цим критеріям – має найбільше шансів на успіх:

  • Високе співвідношення персоналу до дітей (1:1 або 1:2)
  • Для кожної дитини розробляється індивідуальна програма реабілітації.
  • Персонал спеціально навчений для роботи з дітьми з розладами спектру аутизму.
  • Тривалість занять – щонайменше 25 годин на тиждень
  • Функціональний аналіз проблем поведіки.
  • Поточне оцінювання та коригування програми реабілітації.
  • Постійний моніторинг та модифікація програми відповідно до потреб дитини.
  • В реабілітаційній програмі особлива увага приділяється розвитку уваги, імітації, комунікації, гри, соціальних взаємодій, регуляції та захисту власних інтересів (A curriculum emphasizing attention, imitation, communication, play, social interaction, regulation, and self-advocacy).
  • Дитину оточує середовище з високим рівнем підтримки.
  • Програма передбачувана та структурована, тобто, мається на увазі, що ви чітко розумієте чому і в якому порядку будуть навчати дитину, а також які результати очікуються.
  • Програма включає планування перехідних періодів (Transition planning).

Щодо медикаментозного лікування – на ей час не існує медикаментів, які можуть вилікувати аутизм, проте, певні групи препаратів можуть покращити якість життя дитини та її здатність брати участь в корекційній роботі.

Медикаментозна терапія повинна бути спрямована на специфічний, чітко визначений симптом або стан.

До симптомів, що піддаються фармакологічному лікуванню, відносять: гіперактивність, імпульсивність, дефіцит уваги, надмірну роздратованість, проблемну поведінку (спалахи агресії, спроби травмувати себе), стереотипну поведінку, тривогу, лабільність настрою, знижений настрій, порушення сну.

Варто враховувати, що діти з розладами спектру аутизму більш чутливі до дії медикаментів, та у них частіше розвиваються побічні ефекти, ніж у “нормотипічних” дітей. Тому рекомендовано починати лікування з нижчих доз, та, за потреби, повільно титрувати дозу препарату.

Важливим компонентом медикаментозного лікування є якісна оцінка результатів, моніторинг і попередження виникнення побічних ефектів.

За цим посиланням можна завантажити інформаційний бюлетень, що містить велику кількість корисної інформації про медикаментозне лікування: різноманітні шкали та форми для визначення цілей терапії та моніторингу її результатів; інформацію про найбільш поширені побічні ефекти, засоби для їх моніторингу, та способи попередження і корекції (англійською).

Autism and Medication: Safe and Careful Use tool kit – https://goo.gl/uoNjak

Джерела:



Всі матеріали сайту є інтелектуальною власністю автора. Викроистання матеріалів сайту дозволено лише за умови посилання на джерело. (гіперпосилання для інтернет-ресурсів)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *