Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) з кожним роком діагностується все частіше. За даними зарубіжних джерел, його поширеність серед дітей та підлітків становить від 5,3 до 7,1%. Широко обговорюють і проблему СДУГ у дорослих.

Для довідки. Відомо, що в Україні протягом 2015 року під нагляд було взято 975 дітей з гіперкінетичними розладами, а загалом, станом на кінець 2015 року, під наглядом дитячих лікарів-психіатрів перебувало 5515 дітей із СДУГ. Проте, такі статистичні дані збиралися не відповідно до затверджених форм медичної статистичної звітності, а згідно з додатками до цих форм. А тому достовірність такої інформації викликає сумніви.

Поганий контроль симптомів СДУГ призводить до зниження успішності в школі, проблемної поведінки, та погіршення взаємодії з однолітками. Такі діти більш схильні до зловживання наркотичними речовинами, розвитку залежностей та вчинення правопорушень. А приблизно у третини дітей із СДУГ симптоми зберігаються і в дорослому віці.

Відносно дорослих було встановлено – вони заробляють менше та більш ймовірно займають низькокваліфіковані посади; частіше змінюють місце роботи.

І хоч причини розвитку СДУГ до кінця не відомі, дослідження показують, що одним з головних факторів є генетично обумовлене порушення метаболізму катехоламінів в корі головного мозку. Таким чином, СДУГ є захворюванням, що викликане порушеннями в розвитку нервової системи, що й знайшло своє відображення в новій версії МКХ.

На відміну від МКХ-10, в одинадцятій версії класифікації відмовилися від терміну гіперкінетичні розлади (F90), та привели назву та класифікацію захворювання у відповідність до DSM-V.

В МКХ-11 з’являється діагноз “Синдром дефіциту уваги та гіперактивності”(СДУГ), що відомий нам з англомовної літератури як ADHD (Attention Deficit Hyperactivity Disorder). Цей розлад в МКХ-11 тепер розміщено у рубриці Neurodevelopmental disorders.

Відповідно до МКХ-11 діагноз СДУГ можна встановлювати пацієнтам, у яких:

  • спостерігається неуважність та/або гіперактивність-імпульсивність протягом, щонайменше, 6 місяців.
  • вперше симптоматика виникає протягом періоду розвитку, зазвичай під час раннього дитинства та дошкільного віку.
  • ступінь неуважності та гіперактивності-імпульсивності виходить за межі очікуваної норми для віку дитини та рівня її розумових здібностей, а також значно перешкоджає навчанню, роботі та соціальним взаємодіям.
  • така поведінка спостерігається більше ніж в одному виді оточення (наприклад, у школі і вдома)

Під неуважністю розуміють значні труднощі в підтриманні уваги під час виконання завдань, що не характеризуються високим рівнем стимуляції або частими винагородами; а також труднощі в організації.

Гіперактивність розуміється як надмірна моторна активність та труднощі в збереженні спокою, що проявляються в ситуаціях які вимагають самоконтролю поведінки.

Імпульсивність розуміють як тенденцію до дії у відповідь на безпосередні стимули, без оцінки ризиків та наслідків.

Для лікування СДУГ застосовують як медикаментозну так і поведінкову терапію. При виборі методу лікування важливу роль грає клінічний стан дитини, її вік, соціально-економічне становище сім’ї, а також відношення батьків до запропонованого методу терапії, та їх готовність приймати активну участь в лікуванні.

Якщо розлад діагностований у дитини дошкільного віку (<5 років) – рутинне застосування медикаментозної терапії НЕ рекомендовано, а лікування розпочинають лише з поведінкової терапії.

Варто зауважити, що питання призначення лікарських засобів розглядається лише у випадку якщо всі можливі заходи поведінкової терапії та модифікації навколишнього середовища не дали клінічного ефекту, а наявні симптоми призводять до значного дистресу. Перед початком медикаментозної терапії, у дітей молодших 5 років, необхідно звернутися за альтернативною думкою до спеціаліста який має досвід в лікуванні СДУГ.

Лікування дітей старше 5 років та підлітків можна розпочинати з комбінації поведінкової та медикаментозної терапії. Одним з препаратів вибору є метилфенідат; терапевтичну дозу якого підбирають індивідуально, шляхом титрування.

Перед початком прийому медикаментів дитина повинна бути повністю обстежена*, а діагноз СДУГ – повторно переглянутий на відповідність діагностичним критеріям. У дитини, яка перебуває на лікуванні стимуляторами, рекомендовано моніторити основні симптоми захворювання, побічні ефекти, вагу, зріст, ЧСС і АТ (до та після зміни дози препарату), порушення сну.

Щонайменше один раз на рік рекомендовано розглянути можливість відміни медикаментозної терапії.

Важливим аспектом в лікуванні СДУГ є визначення цілей лікування та очікувань від терапії. Лікар разом з дитиною та батьками повинні встановити реалістичні, досяжні, та вимірювані цілі, а також визначитися з методами моніторингу прогресу. Оптимальним є одночасне встановлення від 3 до 6 цілей лікування, а моніторинг можна здійснювати шляхом ведення щоденника або заповнення карти щоденного звіту (приклад такої карти англійською: https://goo.gl/WTxDss )

Можливі цілі (у якості прикладу):
– Протягом семестру відвідувати 90% шкільних занять. (На сьогодні відвідування – _____ %)
– Зменшити частоту бійок з ____ до ____ разів на тиждень.
– Збільшити кількість позитивних соціальних взаємодій у класі з ___ до ___.
– Зменшити кількість “істерик” в школі з ____ до ____ в тиждень.
Більше прикладів: https://goo.gl/DuQ9xX (англійською)

В ході лікування важливо моніторити як основні симптоми, так і процес досягнення поставлених цілей. Дитину, яка не приймає медикаменти, рекомендують оглядати щонайменше двічі на рік. А щодо дітей, котрі отримують медикаментозне лікування, частота контрольних візитів залежить від стадії терапії, важкості симптомів, та інших критеріїв.

Для ефективного лікування надзвичайно важливим моментом є координація допомоги: надання необхідної інформації про захворюванння – дитині, батькам, та персоналу школи; їх залучення до процесу постановки цілей лікування; надання інформації про місцеві організації, де дитина та сім’я можуть отримати психологічну допомогу та допомогу щодо навчання.

За посиланням можна завантажити набір інструментів, інформаційних листів, шкал для оцінки та моніторингу симптомів, та інших матеріалів для роботи з дітьми, які хворіють на СДУГ -> https://goo.gl/oeBkXT (National Initiative for Children’s Healthcare Quality- англійською)

Методики поведінкової терапії, що можуть використовуватися для лікування СДУГ включають: позитивне підкріплення; вилучення нагород або привілеїв внаслідок виникнення небажаної або проблемної поведінки; а також використання “жетонної” економіки (token economy) – комбінації позитивного та негативного підкріплення (дитина за гарну поведінку та виконання поставлених цілей отримує умовні “жетони” або бали, за які може “придбати” собі певні привілеї або подарунки, негативна поведінка призводить до втрати “жетонів” або балів).

Необхідно модифікувати оточення дитини та створити їй сприятливі умови для виконання цілей лікування:
– Допомога у встановленні та підтриманні режиму дня
– Дозволяти робити дитині регулярні, короткі перерви під час роботи;
– Мінімізація відволікаючих чинників
– Створення спеціальних місць для зберігання шкільних речей, іграшок, одягу, тощо.
– Допомога в ідентифікації несвідомих стимулів що призводять до негативної поведінки
– Використання діаграм та чек-листів для контролю прогресу дитини.
– Обмеження кількості наявних варіантів для вибору.
– Знайти активності в яких дитина може бути успішною (спорт, хобі)
– Застосовувати принципи позитивної дисципліни (https://goo.gl/6y66o4 )

Застосовувати елімінаційні дієти та біологічні добавки з метою лікування СДУГ – НЕ рекомендовано. А ось, регулярна фізична активність (йога, командні види спорту, аеробна активність) позитивно впливають на симптоматику, що було підтверджено в ряді досліджень.

* – об’єм рекомендованого обстеження для дитини з СДУГ: https://goo.gl/BHeZ4a (англ)

Джерела:



Всі матеріали сайту є інтелектуальною власністю автора. Викроистання матеріалів сайту дозволено лише за умови посилання на джерело. (гіперпосилання для інтернет-ресурсів)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *